Дитяча місія. Україна

Одним з важливий партнерів церкви «Царство Боже» є "Дитяча місія. Україна". Ця співпраця є дуже плідною у справі благовістя. Про діяльність місії розповідає представник організації в Україні – Людмила Віталіївна Лонюк.
- Людмило Віталіївно, розкажіть, будь ласка, про те, як виникла ідея створення Дитячої місії і як вона була заснована в Україні.
- Цю місію заснував відомий шведський актор Зігвард Валенберг. Коли він покаявся (а це було в зрілому віці), Господь дав йому таке завдання – допомагати дітям. І це для нього було дуже дивним, тому що він з дітьми ніколи не працював, він був комедійним актором. Але коли Господь дає якесь завдання, Він дає і талант, і сили для його втілення. Згодом покаялась вся його родина. Вони були дуже багаті, але дуже нещасливі. І Господь це все змінив в одну мить. І Зігвард заснував цю місію, яка почала працювати на Філіппінах. В Зігварда було четверо дітей, і найменший син почав працювати в місії. Одного разу йому подзвонила одна жінка і запитала: «Чи лежить в тебе серце працювати з Чорнобильськими дітьми». Він відповів, що в нього лежить серце і до чорнобильських дітей, і до інших також, але немає грошей. Тоді вона сказала: «Господь послав мене до тебе». Коли вона сказала це, в Бусе аж озноб пройшов по тілу, він відчув, що це покликання. І менш, ніж через тиждень він уже сидів в літаку, який летів в Київ, де не було ні друзів, ні знайомих. Під час перельоту Господь дав йому слово з книги Еклезіаста «Пускай свій хліб по воді…». І ось так заснувалась місія. Починали спочатку в Києві, але це було недовго. Тому що наша місія має мету іти туди, де немає інших. Тому поїхали сюди, де Чорнобильська зона. І з жовтня 1992 року місія працює, а її центр розміщений саме на Волині.
- На вирішення яких питань спрямована діяльність місії?
- Ми є дитячою місією – це перше, що варто зазначити. Також ми знаємо, що людина складається з тіла, душі і духа. Людина дбає про своє тіло: одягає, годує його, а також про свою душу: навчається, ходить на концерти. Але дуже часто люди забувають про свій дух, який є безсмертний. І ми працюємо саме в цих трьох напрямках. Тому що коли допомагати тільки в одному, то буде допомога, яка ніби шкутильгає. І вона не вирішить питання. І ми переконуємось в цьому щоразу, що тільки Господь може змінити. А для цього треба людям говорити про Нього. Ми є міжконфесійною організацією, загальнохристиянською, тому нам важливо, щоб люди йшли до Бога. А церква – це як дім, ми її вибираємо самі, таку, яку ми хочемо. Яка вам церква подобається, в таку ходіть, а наше завдання – представити Бога, щоб ви звернулись до Нього. Наш офіс зараз знаходиться в дитячій обласній лікарні, і ми допомагаємо дітям, незалежно від релігійних поглядів батьків. В нас завжди є гроші на рахунку лікарні. Те, як розпоряджатись грішми, вирішують лікарі, а не ми. Тобто, якщо потрапляє будь-яка важко хвора дитина, і потрібна негайна допомога, ми стараємось, щоб ця допомога прийшла вчасно і в тому обсязі, який людина потребує. Адже Господь дає все з надлишком. Ми також приходимо, молимось за діток. І все це є дуже великим свідченням для людей, адже вони ніколи не бачили тих спонсорів, які надсилають кошти. Водночас їхні діти отримують допомогу. І хоч я можу багато говорити про Бога, але не підкріплятиму ділами, то ці слова нічого не важать. Тому ми стараємось показувати Господа через Його діла, а самі залишаємось ніби збоку. Бо ми як місток, просто хочемо, щоб Господь сяяв в очах цих людей. Ми збираємо кошти, але не знаємо, як Господь буде їх використовувати. Я вже скільки років працюю, і щоразу дивуюсь, як Він з такого маленького розмножує, і який чудовий результат. Ось, наприклад, цього Різдва вітали ми дітей в реанімації. Звісно там напружено, дітки в критичному стані, батьки за дверима моляться, переживають, і не відчувають Різдва. Одна дитина лежала і поступово виходила з наркозу. Їй все боліло, і вона ще була в напівсвідомості. Я ж прийшла, щоб дати їй подарунок. От що таке подарунок для дитини. Вона тільки трішки розплющила очі і я їй сказала, що це їй дітки передали подарунок. Раптом все личко її спалахнуло і посмішка засяла на обличчі. І така спокійна вона стала, здавалося, вже не відчувала болю, і радісно розгортала подарунок. Ще хвилину тому вона не могла рухатись, а тепер активно розмотувала подарунок, і почала розмовляти, вже забувши про ту хворобу. Я думаю, та дитина, що збирала подарунок, навіть не думала, що буде такий ефект. Хвора дитина дуже швидко пішла на поправку, тому що відчуття Божої любові дуже важливе в житті. І тому ми завжди стараємось співпрацювати з церквами. Адже коли з нами ходять люди з церков, вони показують оцю Божу любов. Тому що все, що ми робимо, ми робимо з любові до Бога.
- З якими організаціями ви співпрацюєте і яким людям вже надали допомогу?
- Щороку місія надає допомогу понад 300 тис. людей. Ми співпрацюємо з Управліннями освіти (інтернати, дитячі будинки), Управліннями охорони здоров’я (надаємо допомогу лікарням). Допомагаємо ми також і дорослим, тому що ситуації є різні. Зокрема, в січні з Божою допомогою ми допомогли врятувати життя молодої мами, яка два місяці була між життям і смертю. І яка це була радість, коли вона одужала! Тепер дитинка має маму. Адже ми теж молились і переживали за них. Після молитви і спілкування людина стає дуже дорога тобі, навіть якщо раніше ви не були знайомі.
Співпрацюємо ми з Управлінням соціального захисту населення. Ми не хочемо зробити маленьку Скандинавію в Україні. Ми стараємось працювати через місцеві організації, через церкви. Тому що вони мають прекрасно навчений штат. Вони не мають допомоги, ось з цим в них важко. А ми маємо велику кількість допомоги, і коли співпрацюємо, то виходить дуже добре. Так само, ми не відкриваємо своїх лікарень, бо маємо прекрасних лікарів в Україні, просто вони дуже обмежені в ресурсах. Тобто, даючи медичне обладнання та інше, ми допомагаємо вирости місцевим організаціям, саме українцям.
- Як ви співпрацюєте саме з церквою «Царство Боже»?
- Церква «Царство Боже» - це моя рідна церква. А з 1992 року ми маємо контакти і співпрацюємо. Наша церква невелика, але вона має таку родзинку: це церква любові. Коли людина туди заходить, вона це відчуває. Ми проводимо багато заходів для бідних родин, і ті люди ходять по різних церквах, але саме в цій церкві дійсно відчувають, що ними цікавляться. Через це я люблю проводити такі заходи саме з нашою церквою. Тому що церква виступає не отримувачем,  але абсолютно рівноправним партнером. І коли ми йдемо в лікарню вітати хворих, я бачу, як в наших сестер горять очі під час розповідей про Ісуса та молитви. І дійсно в цих ситуаціях ми відчуваємо велику підтримку. Звісно, неважко просто роздати подарунки, але яка ж від того користь? Багато є випадків Господнього зцілення, змінення, ситуацій, коли за людей помолились і розказали їм про Бога. У нас і пастор такий, який відгукується на всі ситуації, і є генератором ідей. Ми проводили багато заходів для дітей, які йшли в школу, а зараз допомагаємо у харчуванні безпритульних та фінансово підтримуємо відпочинок в таборі. В нас багато таких спільних програм, і всі вони є успішними, тому що церква жива – це її основна характеристика.
- Розкажіть, будь ласка, випадок, який вам найбільше запам’ятався.
- Таких чудових випадків є дуже-дуже багато. Я пам’ятаю, як ми вітали діток у відділенні інтенсивної терапії. Заходжу в палату, а там дві дівчинки. Одна відходить від наркозу, стогне, а друга спить. Виявилося, що вона в комі, у дуже важкому стані, лікарі борються за її життя. Я повертаюсь до тієї що стогне, починаю її вітати, розказувати про Бога, ми дивимось разом подарунок, а її оченята загораються. Зазвичай коли є в кімнаті хтось, хто спить, то людина починає говорити тихенько. Ось я починаю говорити і якось мимоволі підвищую голос, розповідаючи, як Бог її любить. І вже здається, що Різдво прийшло в кімнату, повітря світиться і дитина посміхається. Я кажу: «Ти бачиш, як Бог тебе любить, подивись!». І тут за спиною таке тихеньке: «А мене?». І пауза.. Лікарям і всім, хто там був, мову відняло. Ми повертаємось, а ця дівчинка, що була в комі, ще не розуміє, де вона, що з нею, крутить головою і знову повторює: «А мене Бог любить?». Це було дуже велике свідчення для всіх.
- Дякуємо за ваше віддане служіння! Хай Господь рясно благословить вас!